Привет, бро! Я решил поделиться с тобой своей историей, как я купил шишки марихуаны и съехал от родителей. Это было настоящее приключение, и я ни на минуту не пожалел о своем выборе.
Все началось с того, что я решил попробовать настоящую ганджу. Уже давно слышал о ее магических свойствах и о том, как она может помочь расслабиться и отвлечься от проблем. Но чтобы купить, нужно было знать место и закладку. Наши старые школьные друзья были на связи, и они смогли помочь мне с этим вопросом.
Я нашелся с ними в кругленьком местечке около старого скейт-парка. Все было как в старые добрые времена, old school, так сказать. Сначала они показали мне несколько вариантов шишек, а потом мы решили закупиться на полную программу.
Мы отправились в доверенную комнату, где продавец хранил свои запасы. Там стояла большая старинная малява с различными закладками наркотиков. Мой взгляд упал на красивую упаковку с изображением крепкой марихуаны. Я знал, что это именно то, что мне нужно!
Наконец-то, все дела были сделаны, и я отправился домой с этой ценной добычей. Родители, конечно, были на работе, поэтому я решил, что теперь самое время хипповать в своей комнате. Я приготовил все необходимое - пчелку для укола и конечно же, шишки марихуаны.
Я закурил одну шишку и сразу почувствовал себя настоящим гуру. Мои проблемы улетучились, а я погрузился в свой мир музыки и фантазий. Отмечая свободу от родительского надзора, я решительно съехал с этой реальности.
Один день пролетел за другим, и я стал все больше и больше уходить в свою марихуановую кому. Но как говорят, все хорошее когда-то заканчивается. Я начал замечать, что становлюсь все более и более зависимым от этого зеленого чуда. Мой запас шишек быстро уменьшался, а деньги на их покупку таяли так же быстро, как лед под палящим солнцем.
В конце концов, мне пришлось признаться перед собой, что я уже не могу так дальше жить. Моя жизнь превратилась в постоянный поиск новых закладок и денег для новых покупок. Зависимость окси, которая меня окружила, стала настоящим кошмаром.
Тогда я понял, что мне необходимо что-то делать. Я принял решение съехать от родителей, чтобы наладить свою жизнь и избавиться от всего, что сковывало меня. Но для этого мне нужны были силы и поддержка.
Я обратился к моим старым друзьям, которые помогли мне с покупкой шишек, и они оказались настоящими друзьями. Они поддержали мое решение и помогли мне найти место для проживания.
Теперь я на новом месте, и стараюсь оставить все за плечами. Stay clean, stay strong!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...